Мені 24 і чого я досягла?

Мені 24 і чого я повинна була досягти?

Цей ЖЖ у мене давно, а чи написала я сюди хоч з деясток позитивних постів?

Може у мене просто невроз або один із 150 видів шизофренії?

А може ти просто слабачка, Даринко?

А завтра прийде Серж, подарує мені насіння ромашок і скаже: Не хни, Кет)

З днем народження мене шолі)

А чим живете ви ( Read more... )

Тепер я точно знаю, що і до мене прийшла весна. До мене весна завжди приходить з роями думок. Їх так багато, як комарів в серпні. Навіть, якщо не видно - все одно чуєш як вони дзижчать. І дістають вони часом зовсім як комарі. Відмахуєшся від однієї, тут таки наспіває інша, а потім ще одна і ще одна ( Read more... )

Все життя в мені якось досить природньо уживались соціофоб і філантроп, а головне ці двоє в мені якось майже безпомилково вибирали кого любити а кого ні. Люди дуже рідко переходили з однієї категорії в іншу. Хоча всяке бувало, чо уж ( Read more... )

Цікаво як виглядає в нашій голові свідомості підсвідомості? архів спогадів? Всі ті миті і миттєвості, слова, рухи, кольори, смаки, запахи, дотики, страхи, відчуття ? І чому щось так і залишається ніколи не згаданим, а щось раптом виникає так яскраво  ніби ось тільки вчора... а пройшли вже роки (Цілі роки! Вже цілі роки відділяють мене від чогось ( Read more... )

У пріроди нєт плохой погоді, але у природи є жара.

Абсолютно, мушу сказати, унікальний природний катаклізм. Все звісно залежить від вашої стійкості та обєктивної тривалості жари, але рано чи пізно жара починає за вас вирішувати. Все. Жара вирішує, що ви одягаєте, їсте, кладате в сумку, читаєте, куди ходите в вільний час і з яких жартів смієтесь.

Жара ( Read more... )

А все ж таки як біжить час. А головне куди?
Коли мені важко я завжди уявляю момент який настане опісля кульмінації напруги. Це значно пологшує мої муки, крім того спосіб дуже простий, бо я практично завжди впеанена, що такий момент настане, хоч десь на глибині моє підсвідомості завжди закарбовано оте memento mori....

І слід віддати мені належене і те ( Read more... )

Гудуть ноги. Таке враження що в моїх нещасних ногах поселились літаки а в голові маленькі ненависники людства і всі вони кричать мені щось. Одночасно. А мені хочеться плакати і щоб мене слухали... Мій начальник схожий на мого тата...Теж не слухає мене. Чому люди не вміють слухати ( Read more... )

Кожного року я пишу про втому.Це на мене накочує як розмокла глина в коротких страшних снах...Коли ти відчуваєш себе таким малееесеньким, а світ таким величеееезним...

Моя втома теж велика, майже така як той світ...Тільки ще важча й липкіша. Я втомлююсь навіть від відпочинку, від людей і місць які я щиро люблю, від улюблених речей і приємних думок, ( Read more... )

Прийшла весна. На вулиці Києва (і не тільки) випливло обнадійливо багато гівна, а на урбаністично повеснілих деревах заспівало обнадійливо багато пташок ( Read more... )